Заповіт прочанина


Перейти до змісту

13

2. Дорога до Монтсеррата: 1522


[13] 1 Коли ж він вже сів верхи на віслюка, інший брат висловив бажання їхати з ним до Оньяте. Дорогою Ігнатій переконав брата долучитися до нічного чування у храмі Божої Матері в Арансасу.


2 Тієї ночі він молився, щоб здобути нову силу й наснагу для здійснення своєї мандрівки. Брата він залишив в Оньяте, в оселі сестри, яку той мав намір відвідати, а сам подався далі, у Наварет*.


3 Пригадавши, що в домі герцога йому заборгували кілька дукатів, він подумав, що було б добре забрати їх, і написав записку скарбникові.


4 Скарбник відповів, що у нього немає грошей, одначе герцог, почувши це, мовив, що їх може не вистачити для кого завгодно, та тільки не для Лойоли, якому він хотів надати з огляду на колишні заслуги добру посаду, якщо б лишень той погодився.


5 Тож він отримав свої гроші і розпорядився роздати їх кільком особам, яким заборгував, а частину віддати на статую Матері Божої, яка знаходилася в поганому стані; тепер її мали полагодити і гарно прикрасити.


6 Відпустивши двох слуг, які з ним приїхали, він сам вирушив з Наварета до Монтсеррата.


--------------------

* З того дня, як Ігнатій покинув рідну оселю, він щоночі дотримувався цього звичаю.


У той час в Арансасу знаходилася вельми скромна та усамітнена, хоч і популярна святиня. Зараз там можна побачити простору базиліку та великий францисканський монастир.


Під-меню:


Повернутися до змісту | Повернутися до головного меню