Заповіт прочанина


Перейти до змісту

20

3. Перебування в Манресі: 1522-1523


[20] 1 До тієї пори він постійно знаходився майже в одному й тому ж душевному стані незмінної радости, не знаючи анічогісінько про внутрішню духовність.

2 У дні, коли він бачив видіння чи трохи раніше, ніж воно почало поставати у нього перед очима (бо тривало воно не один день), його стала діймати одна надокучлива думка, яка наче засвідчувала важкість життя, що його він провадив, і виливалася у запитання: "Як же ти витримаєш таке життя ті сімдесят років, які маєш прожити?"

3 Відчуваючи, що вона походить від ворога, він внутрішньо, з великою силою відповідав: "Ниций негіднику! Чи можеш ти пообіцяти мені бодай годину життя?" Так він подолав цю спокусу і зберіг спокій.

4 То була перша спокуса, яка навідала його після згаданого вище.

5 Це сталося, коли він входив до храму, де щодня слухав головну Месу, вечірню і повечір'я; усі служби співали, і це приносило йому велику втіху. Зазвичай він читав на Месі Страсті, завжди зберігаючи вже звичний для себе спокій.

--------------------
У здобутому Ігнатієм в Манресі духовному досвіді можна виокремити три стадії: спершу він пізнав мир, потім пройшов через випробування, а вкінці отримав особливу ласку й просвітлення. Багато що в цьому розділі ілюструє те, про що йдеться в "Духовних Вправах", зокрема стосовно розпізнавання духів.


Під-меню:


Повернутися до змісту | Повернутися до головного меню