Заповіт прочанина


Перейти до змісту

21

3. Перебування в Манресі: 1522-1523


[21] 1 Проте невдовзі після згаданої вище спокуси він почав відчувати, що в його душі вершаться великі зміни. Іноді його охоплював такий поганий настрій, що ні в чому - ні у промовлянні молитов, ні у слуханні Меси, ні в будь-якому іншому різновиді поклоніння, до якого міг вдатися, - він не знаходив розради.

2 Часом же на нього находило щось цілком протилежне, до того ж відбувалося це настільки несподівано, що він, здавалося, скидав із себе зажуру й розпуку так легко, як, приміром, скидаємо з плеча плащ.

3 Тоді він почав відчувати острах, викликаний цими змінами, яких ніколи досі не зазнавав, і сам себе запитував: "Що ж це за нове життя, яке ми зараз розпочинаємо?"

4 У той час він все ще розмовляв вряди-годи з духовними людьми, які поважали його і хотіли з ним говорити,

5 оскільки, хоч у нього й не було особливого поняття про царину духа, він своїми словами засвідчував велику ревність і прагнення робити поступ у служінні Богові.

6 На ту пору в Манресі перебувала одна жінка похилого віку, яка віддавна була Божою служницею; її знали в багатьох частинах Іспанії, і якось навіть католицький король викликав її до себе, щоб дещо їй повідати.

7 Одного дня ця жінка, бесідуючи з новим Христовим воїном, мовила до нього: "О, нехай мій Господь Ісус Христос зволить колись явитися перед вами!"

8 Та він злякався цих слів, сприйнявши їх цілком буквально: "Як це Ісус Христос явиться переді мною?"

9 Він продовжував дотримуватися свого звичаю і щонеділі сповідався та причащався.


Під-меню:


Повернутися до змісту | Повернутися до головного меню