Заповіт прочанина


Перейти до змісту

27

3. Перебування в Манресі: 1522-1523


[27] 1 Він продовжував утримуватися від споживання м'яса і виявляв у цьому таку рішучість, що й гадки не мав щось тут змінювати з будь-якої причини; проте одного ранку, коли він піднявся з ліжка, перед його поглядом постала м'ясна страва, причому настільки ясно, наче він дійсно бачив її власними очима, хоч до того у нього не було жодного такого бажання.

2 Водночас він відчув сильну схильність своєї волі надалі вживати м'ясо в їжу. Хоч він не забув про попередні свої наміри, у нього не було сумнівів щодо цього; радше він відчував упевненість, що тепер повинен їсти м'ясо.

3 Пізніше, коли він повідомив про те, що відбулося, своєму сповідникові, той наказав йому добре подумати, чи не було це спокусою; проте навіть після пильних роздумів у нього не виникло жодних вагань щодо цього.

4 У той час Бог ставився до нього так, як шкільний учитель ставиться до дитини, яку навчає. Чи то через нестачу належної освіти та брак розуму, чи через те, що навчати його було нікому, чи через дароване йому Богом сильне прагнення служити Йому,

5 але він і тоді, і згодом завжди був упевнений у тому, що Бог ставився до нього власне так. Та й справді, якби у нього були якісь сумніви щодо цього, то він подумав би, що ображає цим Його божественну велич. Дещо з цього можна побачити за поданими нижче п'ятьма пунктами.


Під-меню:


Повернутися до змісту | Повернутися до головного меню