Заповіт прочанина


Перейти до змісту

32

3. Перебування в Манресі: 1522-1523


[32] 1 Якось, коли він знаходився у Манресі й нездужав, надзвичайно сильна лихоманка призвела до того, що смерть вже стояла у нього за плечима, і він цілком повірив, що душа його ось-ось покине тіло.

2 Власне тоді до нього навідалася думка, яка доводила йому, що він - праведник, але це завдавало йому такої прикрости, що він тільки те й робив, що намагався її позбутися і перебирав у пам'яті свої гріхи.

3 Ця думка заподіяла йому більше лиха, ніж сама лихоманка, проте як він лишень не силувався її подолати, а зробити цього не міг.

4 Потім пропасниця трохи вщухла, і він, відчувши, що вже не стоїть на порозі смерти, став голосно кричати, звертаючись до кількох пань, які прийшли його відвідати,

5 щоб вони, побачивши, що смерть знову наближається до нього, заради любови до Бога почали кричати гучними голосами, взиваючи до нього як до грішника і, таким чином, допомогли йому пригадати ті образи, що їх він завдав Богові.


Під-меню:


Повернутися до змісту | Повернутися до головного меню