Заповіт прочанина


Перейти до змісту

40

4. Проща до Єрусалима: 1523


[40] 1 Тут усі, з ким прочанин розмовляв, довідавшись, що в нього немає при собі грошей на мандрівку до Єрусалима, почали відраджувати його від здійснення цієї подорожі й твердити, наводячи при цьому чимало аргументів, що без грошей це просто неможливо.

2 Він же відчував у душі тверду упевненість і навіть на мить не засумнівався в тому, що зуміє знайти спосіб дістатися до Єрусалима.

3 Отримавши благословення від Папи Адріана VІ, він восьмий чи дев'ятий день після Пасхи вирушив до Венеції.

4 У нього все ж було при собі шість чи сім дукатів, які йому дали на проїзд з Венеції до Єрусалима; він узяв їх, бо трохи піддався побоюванням, що їх йому накидали: інакше йому, мовляв, не здолати цього шляху.

5 Проте, покинувши Рим, він через два дні почав усвідомлювати, що з його боку це було виявом недовіри, і те, що він взяв ці дукати, завдавало йому такого жалю, що він став міркувати, чи не краще було б їх позбутися.

6 Зрештою він вирішив щедро роздати їх тим, хто трапиться йому на шляху, а це, як правило, були жебраки.

7 Так він і вчинив, і власне тому, прийшовши згодом до Венеції, мав грошей рівно стільки, скільки потрібно було на одну ніч.


Під-меню:


Повернутися до змісту | Повернутися до головного меню