Заповіт прочанина


Перейти до змісту

46

4. Проща до Єрусалима: 1523


[46] 1 Ця обіцянка додала прочанину упенености, й він заходився писати листи в Барселону духовним людям.

2 Коли він уже написав одного і власне писав другого, напередодні від'їзду прочан його викликали до провінціала (який на той час уже приїхав) і Ґвардіяна.

3 Провінціял люб'язно пояснив прочанину, що знає про його благочестивий намір залишитися в цих святих місцях і багато думав про нього; проте, з огляду на досвід з іншими, він вважає це недоцільним.

4 Адже багато хто висловлював таке ж бажання, та одні потрапляли в полон, а інші гинули, й орден згодом був зобов'язаний сплачувати викуп за полонених. Тож йому слід готуватися до від'їзду разом із прочанами наступного дня.

5 На це він відповів, що непохитний у своїх намірах і в будь-якому випадку рішуче наполягатиме на їхньому здійсненні. Він відверто дав їм зрозуміти, що не відмовиться від свого задуму через острах, якщо тільки це не призведе його до гріха, хоч би провінціял і був про це іншої думки.

6 Провінціял на це відказав, що Апостольський Престол надав їм владу на власний розсуд вирішувати, кому дозволити залишитися, а кому - ні, а також відлучати від Церкви кожного, хто відмовиться їм скоритися; у цьому ж випадку вони вважають, що йому не слід зоставатися і т.д.


Під-меню:


Повернутися до змісту | Повернутися до головного меню