Заповіт прочанина


Перейти до змісту

48

4. Проща до Єрусалима: 1523


[48] 1 Коли в монастирі дізналися, що прочанин пішов ось так, без провідника, то монахи доклали зусиль, аби розшукати його. Тож, сходячи з Оливної гори, він зіткнувся з "підперезаним" християнином, який служив у монастирі. У руках у того була чималенька палиця, якою він з неабияким роздратуванням розмахував, немовби заміряючись вдарити прочанина.

2 Підійшовши до останнього, християнин міцно схопив його за руку, і прочанин, не сперечаючись, дозволив, щоб його вели таким чином. Згаданий добродій, утім, так його і не відпустив.

3 Крокуючи дорогою під проводом "підперезаного" християнина, прочанин отримав від нашого Господа велику втіху; йому здавалося, що він увесь час бачить над собою Христа.

4 І це тривало постійно і вельми щедро, аж доки він не підійшов до монастиря.

--------------------
Сирійські християни, які служили в монастирі, звалися "підперезаними" з огляду на вбрання, яке носили.



Під-меню:


Повернутися до змісту | Повернутися до головного меню