Заповіт прочанина


Перейти до змісту

54

6. Барселона й Алькала: 1524-1527


[54] 1 Прибувши до Барселони, він повідомив про своє бажання вчитися Ісабелі Росер та магістру Ардеволю, який викладав граматику.

2 Їм обидвом цей задум видався дуже добрим; останній запропонував навчати його задарма, а перша - убезпечити його всім потрібним для життя.

3 У Манресі прочанин знав одного монаха (здається, з чину св. Бернарда), чоловіка вельми духовного, він хотів перебувати біля нього, щоб учитися й мати більше змоги віддавати себе духові, а також ставати у пригоді душам.

4 Тож він відповів, що прийме цю пропозицію, якщо в Манресі йому не вдасться влаштуватися так, як він собі задумав. Однак, подавшись туди, він з'ясував, що монах уже помер. Тому, повернувшись до Барселони, він з неабиякою сумлінністю взявся до науки.

5 Утім одна річ дуже йому перешкоджала: тільки-но він починав заучувати щось напам'ять, як то заведено на початках вивчення граматики, як до нього приходили нові пізнання в царині духа й нові радості,

6 і це приносило йому таку втіху, що він не міг ані вчити те, що було потрібно, напам'ять, ані прогнати їх геть, хоч як не намагався.

--------------------
Ісабель Росер, упродовж багатьох років велика Ігнатієва шанувальниця і добродійниця, прибула до Рима, де врочисто прийняла обіти в Товаристві Ісуса в 1545 р. Згодом вона повернулася до Барселони і вступила до монастиря.


Під-меню:


Повернутися до змісту | Повернутися до головного меню