Заповіт прочанина


Перейти до змісту

56

6. Барселона й Алькала: 1524-1527


[56] 1 Коли минули два роки навчання, упродовж яких він, за словами інших, сягнув значних успіхів, його учитель сказав, що він міг би вже приступати до вивчення вільних мистецтв, тому треба вирушати до Алькали.

2 Та попри це прочанин влаштував так, що його проекзаменував один доктор богослов'я, який дав йому таку ж пораду. Тоді він сам вирушив до Алькали, хоч на той час у нього, здається, вже було кілька товаришів.

3 Прибувши до Алькали, він почав просити милостиню, з якої і жив.

4 Коли він вже прожив так десять чи дванадцять днів, одного разу якийсь клирик та інші люди, які були там, заходилися глузувати з нього та кидати йому образливі слова, як зазвичай поводяться з тими, хто у доброму здоров'ї просить подаяння.

5 Саме тоді біля них проходив начальник нового шпиталю Антесани; висловивши невдоволення тим, що відбувалося, він покликав прочанина й узяв його до шпиталю, де вділив йому кімнату і забезпечив усім необхідним.

--------------------
Уже не раз говорилося, іноді з риторичними перебільшеннями, про те, що найвизначнішою особливістю життєвого шляху Ігнатія є його готовність вчитися в дорослому віці: він завжди готовий пізнавати нове, завжди відкритий до дійсности. Часто відзначають, що, прийнявши рішення присвятити себе зазначеному апостолятові, він бачить потребу у вагомому інтелектуальному формуванні. Трохи рідше згадують про те, що на цій стадії він вже пробує знайти собі товаришів, тоді як раніше рішуче намагався робити все сам.


Під-меню:


Повернутися до змісту | Повернутися до головного меню