Заповіт прочанина


Перейти до змісту

85

8. Поступ у Парижі: 1528-1535


[85] 1 Лікарі твердили одне: не залишалося нічого, що могло б йому допомогти, крім рідного повітря. Та й товариші давали йому ту ж пораду, неабияк наполягаючи.

2 На той час усі вони вже вирішили, що робитимуть далі, а саме: вирушать до Венеції і до Єрусалима та витратять своє життя на добро душам;

3 якщо ж їм не дозволять залишитися в Єрусалимі, то вони повернуться до Рима і постануть перед Вікарієм Христа, щоб він скористався ними там, де, на його розсуд, це сприятиме примноженню Божої слави та приноситиме користь душам.

4 Вони також мали намір упродовж року чекати у Венеції на проїзд;

5 якщо ж дістатися на Схід того року буде неможливо, вони звільняться від своєї обітниці йти до Єрусалима та вирушать до Папи, і т.д.

6 Зрештою прочанин піддався на вмовляння товаришів, також і тому, що іспанці, які були серед останніх, мали деякі справи, які він міг владнати.

7 Вони уклали таку домовленість: коли прочанин почуватиметься добре, то вирушить і залагодить їхні справи, а тоді подасться до Венеції, де зачекає товаришів.


Під-меню:


Повернутися до змісту | Повернутися до головного меню