Заповіт прочанина


Перейти до змісту

93

10. Венеція і Віченца: 1535-1537


[93] 1 У Венеції прочанин зазнав ще одного гоніння: багато хто твердив, що його зображення спалили в Іспанії і в Парижі.

2 Ця справа зайшла так далеко, що було проведено слідство і винесено вирок на користь прочанина.

3 Дев'ятеро товаришів прочанина прийшли до Венеції на початку тридцять сьомого року. Там вони розділилися, щоб служити в різних шпиталях.

4 Через два чи три місяці всі вони подалися до Рима, аби отримати благословення на мандрівку до Єрусалима.

5 Прочанин не пішов з ними через доктора Ортіса, а також через нового театинського кардинала.

6 З Рима його товариші повернулися з розпискою на 200 чи 300 ескудо, які їм дали як милостиню на мандрівку до Єрусалима.

7 Вони не хотіли брати їх інакше, ніж у вигляді розписки; згодом, не знайшовши можливости поїхати до Єрусалима, вони повернули ці гроші жертводавцям.

8 Товариші повернулися до Венеції так, як і пішли, тобто пішки і просячи милостиню; при цьому вони розділилися на три групи таким чином, щоб у кожній з цих груп були люди різних національностей.

9 Там-таки, у Венеції, ті, кого ще не було висвячено, прийняли священство, і нунцій (згодом відомий як кардинал Вералло), який тоді був у Венеції, дав їм на це дозвіл.

10 Їх було висвячено
ad titulum paupertatis, і всі вони дали обітниці цнотливости й убогости.

--------------------
До шести товаришів, яких Ігнатій залишив у Парижі, долучилося ще троє: Ле Жай, Брое і Кодурі. Фавр уже був священиком. Ігнатія висвячено 24 червня 1537 р. разом із іншими; проте першу свою Месу він відправив у різдвяну ніч наступного року.


Під-меню:


Повернутися до змісту | Повернутися до головного меню